Одинокість
Сивії скроні,
Біла хустина,
Склала долоні
Немов дитина…
Зморшки глибокі
Біля очей…
То одинокість
Днів та ночей.
Посіла туга
В пасмах – снігах…
Вже осінь друга
Як тече дах.
Посіли душу
Стилі дощі…
Обтрясли грушу,
Лежать в траві.
Їх би зібрати,-
Дощ не дає…
Плач…Сиротина -
Ім,я твоє.
Плач. Легше буде.
Богу молись…
Він – не осудить.
Підніме ввись.
В далекім Раї
Дощі – не ллють,
Душі на хмарах
Туди пливуть…
Нема надії
На дні – літа,
Душа на небо -
Не відліта.
Холодна хата,
Як сирота…
Туги лещата:
- Скоро свята…
Будуть всі люди
Радіть своїм…
Чи ж з нею буде
Єдиний син?
Бо десь подався
Та й – запропав.
Господь щоб щастя
Йому послав.
Дав ту стежину,
Найти свій дім.
Думкою лине,
Серцем за ним…
Віра Половинко
24.11. 2015р.
м. Київ.