Ще не примерзлі квіти – лиш схололі:
Яріє свіжо їх осінній цвіт.
А сад принишк. Дерева чорні, голі
І сльози з віт.
Нависле небо сіре і журливе.
Понура тиша обшири пряде:
Чи то у хмарі затаїлась злива,
Чи то пороші військо молоде.
Темнішає довкола. Вечоріє.
І тіні розчиняються в імлі.
Незатишно в цю пору на землі,
Але тобі душа моя радіє…
24.11.2015.