На місто наступає мороз білими плямами.
Зима наближається своєю важкою ходою.
Сніги вже готові шикуватися брамами,
я - крізь них прориватися, щоб бути з тобою.
І в голові вже будуються наступні зустрічі,
де немає місця планам і образам,
де руки холодні, а качелі скрипучі,
де ти заворожуєш лише своїм голосом.
І щодня прилітає чи то птах, чи то марево
і говорить зі мною про сенс невагомості.
Відлітає у небо сумне і захмарене,
ну а я залишаюсь на розстріл свідомості.
Та якщо на цих кулях десь буде ім`я твоє -
я і сам пістолет піднесу до скроні
і, вмираючи, буду лишень чекати,
щоби знов побачити твої долоні.
Щоби знов їх торкнутися,
віднайти очі в юрбі.
Я подарую тобі букет
зі скомканих віршів
присвячених тобі.
28.11.15