Автор: Місяк Алла Співавтор: Носіков Владік ( онук)
Надумала баба спекти колобка,
Дід привіз їй борошна цілих два мішка.
- Тоді не один спечу , щоб було що їсти.
Булькало , підходить у макітрі тісто.
Ось і піч вже жаром диха , собі нагорає.
А бабуся колобки на столі складає.
- Мої ж ви маленькі , гарні та пухкенькі.
Щоб вдалися ви на славу личком рум’яненьким.
Ось вже п’ять…та , Боже , десять…
Вийшло аж тринадцять.
А останній самий більший – не намилуватись.
Посадили всіх до печі , під боки жаринки.
- Підпікайтесь ,колобки …Низи, боки й спинки.
Щоби колобки спеклись у печі скоріше
Поставлю заслінку , щоб було жаркіше.
- Досить , бабо , витягай – пахне на всю хату.
Положу на підвіконня колобки зчахати.
Дід із хати , баба з хати ,вітер сквозняком.
Колобки лежать тихенько вкриті рушником.
А тринадцятий , як м’яч , скочив з підвіконня .
- Нумо , хлопці всі за мною…Сядемо на всонні.
А самому не сидиться… як вітер ганяє.
Хлопців за собою в мандри закликає.
Доки дід не повечеряв і мною і вами ,
Гайда всі покотимось лісами – полями.
- В лісі кажуть ,лячно?
- Та що нам боятись.
Один одного штовхають , щоб не зупинятись.
Навкруги – кущі , дерева , гриби , пахнуть квіти ,
Колобки так розігрались , мов маленькі діти.
Заєць йшов собі додому , пісеньку співав.
Щось чкурнуло під ногами – ледве він не впав.
Зупинився … роздивився… як же вас багато!
- Хто такі? … не розумію.
І давай тікати.
Колобки гайнули зайця доганяти…
Під деревом вовк вмостився, щоб десь подрімати.
Чує – ґвалт якийсь у лісі…не візьме у толк.
- Я у лісі найстрашніший – мовив люто вовк.
Колобок як дав з розгону…вовк замовк у мить.
Закавчав мов та собака… і тільки скулить.
Хвіст піджав , сидить тихенько…бачить - щось не те.
Колобок йому говорить – знаю карате.
- Я один, а вас тринадцять… діло це дурне.
Може б далі покотились?
Відпустіть мене.
Покотилися собі хлопці холодком,
Чують – пахне недалеко духмяним медком.
- За мною…на пагорб – гука заводій.
Побігли на пасіку друзяки мерщій.
Там бурмило мед качає і наводить лад,
Як побачив колобків – відсахнувсь назад.
- Хто такі і де взялися? Що це за робота?
Чи із неба ви упали всі із вертольота?
- Та ми що тобі десант? Бачиш – ми піхота.
Наливай хутчіш медку. Чом роззявив рота?
Що ведмедеві робити? Здвигує плечима.
А в цей час лисиця тут як тут за ними.
З її вуст слова лесливі потекли рікою .
- Збирайтеся , милі друзі , підемо зі мною.
Вирушаємо скоріше…Колобки , вперед.
В мене вдома є смачненькі молоко і мед.
Колобки почервоніли , налились рум'янцем.
Вирушили у дорогу не ходою…танцем.
Більше їх ніхто не бачив ні в селі , ні в лісі,
Лиш лисичка , облизавшись, сидить на узліссі.
Все лисичка мала , тільки як на зло ,
Їй до молока і меду хліба не було.