Я так само, як зірки, як вода,
мовчки, але завжди буду з тобою.
І навіть після повені і виру мого,
без того люблячого серця, я згадаю тепле молоко
і тебе, що руку втримав у своїй руці.
Я пам'ятаю тебе до жаху втомленого, до сліз мого.
Хоч лише ти у думках, але ж ти мій.
Я, як тоді, від хвилювання, ледь живий, сховаю руки у шумі нічного лісу,
за межами старого міста,
за межами доріг, а ти
явивсь нечітко - щораз упертіше намагаєшся до себе пригорнути.
-
нарешті я в бездумці про минуле,
згадати лице твоє не зміг -
мої очі вже твої,
мої думки лише про тебе,
з тобою,
і для тебе.
Ти мій лише у помислах моїх.