чудо щирості блідне під гаміром слів
біль минає і посмішка цілить знов
ти була найкраща з усіх фронтів
та залишишся довшою із розмов
поспішав побавитись твоїм сном
вдивляючись міцно в твоє лице
кожна наша четверта із всіх розмов
подавала найвишуканіше міцне
і питавшись чому саме зараз ні
я тримався за край кухонного стола
ти казала - нуднішає вже мені
і отак власноруч все під край звела
замутнішав мій розум під сніг зими
я топився в благаннях залишитись
крадучись мовчки марив я у пітьми
і здерав з себе кожен новий каприз
вже січнева ніч замела сліди
увійшовши в замок маревних дум
я гадав що протримаюсь довше - ти
із початку знала мою стезю
зараз пройде час і зблідніє все
ідучи повз пам'ять не з'явить то
що колись між нами цвіло-буле
й у минуле в'янути почало