Ну вріжу хліба ще кусок,
Це чимсь утішить спраглу душу?
Баланс між тим, що хочу й мушу
Не чути в стрекоті сорок.
Батьки про це мовчали німо.
Хто вижив, ставили хрести.
Ідеями всеодержимі
Могли всю людяність звести.
Але про себе вони дбали,
Не пухнуть з голоду могли.
Голодоморів вам замало?
Відсутня честь? Хоч майте сором.
Тепер ви нас лоб в лоб звели.
Сороці відізвався ворон,
Порозумілися вони.
Як ми порозуміємось,
Вам місця стане мало.
Останні два рядки адресовані виключно тим, хто зводить лоб в лоб народи.