Раз навесні коваль Микола,
коли до дівки закортіло,
до бару „Волошкове поле“
свинарку запросив Людмилу.
Він говорив їй про кохання,
про обрій, де зоря вставала…
Вона ті слухала зізнання
і третій кухоль допивала.
Доївши в‘ялену тараню
і коньяком те полірнувши,
діваха гордо, ніби паня,
відкрила ковалеві душу.
Сама я мовби місіс Хатсон.
Мені потрібен чоловік –
красивий, ніби доктор Ватсон…
Та є в медалі й інший бік.
Як Шерлок Холмс повинен бути
за розумом обранець мій.
Щоб одного його лиш чути…
Про інше й думати не смій!
Поглянь же в дзеркало, Миколо –
тобі ж сам біс уже не брат.
З таких писав Вакулу Гоголь…
Який же ти аристократ?!
Коваль послухавши дурепу,
спокійно відповів Людмилі:
В екстазі я гарчу як вепр,
страшніш собаки Баскервілів!
01.12.2015, Миколаїв
* За мотивами твору "Овсянка..,-мем!" автора Шило Мило: http://www.stihi.ru/2015/03/14/10313