Из Павла Тычины
* * *
И Белый, и Блок, и Есенин, и Клюев:
Россия, Россия, Россия моя!
…Стоит сторастерзанный Киев,
и двестирастерзанный я.
Повсюду там солнце! — и в песнях: Мессия! —
Туманы, долины, болотная выпь…
Воздвигнет мой край своего Моисея, —
извечно не может так быть!
Не может так быть, о, я слышу, я знаю.
Под хохот и бурю, призывы: восстать,
изнервничавшись, в степь тебя посылаю, —
поэт, слышишь, встань!
Восстал чернозём, смотрит в очи. Надейся.
Кровавою рожею корчится смех.
Поэт, Украину любить не злодейство,
коль это для всех!
1919
Павло Тичина
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.
Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! —
Тумани, долини, болотная путь…
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—
не може ж так буть!
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю —
поете, устань!
Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!
1919