У бідній хаті край села
Незвичний хлопчик народився.
Тарасом мати назвала,
Та рано сиротою залишився
І ріс мов в полі першоцвіт,
Любов свою що всім дарує
Та жив він так, що цілий світ
Його читає та цінує
Він малював, вірші писав
Про жінок тяжку долю,
Про працю кріпаків, бо знав
Він добре ціну їх неволі
Шевченко звали бунтарем,
Бо закликав людей до дії
Звемо його ми кобзарем
Бо в піснях його є надії
На кращу долю для усіх,
Хто проживає в цій країні.
Зробив він все, що тільки зміг
Щоб існувала Україна.