Всі кращі роки – як ті літні дні
Пішли в пісок, неначе кінь у воду.
В ці дні колись ти зрадила мені,
Хоча моя любов не знала навіть броду.
Тепер, на жаль, ми вдвох на мілині
Тобою вже забутого кохання...
Але чому гіркотно так мені?
Це, мабуть, тому, що воно останнє,
Чи може – ні! І це початок лише:
Нових страждань ніхто не відбере.
Живе людина, поки вона дише,
А любить доти, доки не помре...
Та кращі роки, як ті літні дні,
Пішли в пісок, змінивши мою долю...
Чи, може, ти й не зрадила мені,
А лише вирвалась, як птах, на волю?!
26.05.2005 р.