Моя любов – як сніг в руках,
Вся розтечеться по роках,
І, як зерно в землі, зійде,
І до дітей моїх прийде.
Та діти швидко підростають –
Й про нас вони колись згадають,
Бо що життя?! Це тільки мить!
Та плинність часу не спинить,
Як не спинить його ходу:
За руку Настечку веду,
Й радію за своє життя...
Піду я згодом в небуття.
Хай рід продовжують вони –
Онуки, доньки та сини.
Та зараз треба далі жити
Й онуків, як дітей, любити!
А ця любов, як сніг в руках,
Не розтечеться по роках,
Бо, як зерно в землі, зійде
І до моїх близьких прийде…
24.03.2013 р.