Є кілька вимірів життя людини
Й один із них – це, безперечно, час
Який дарує мить, хвилини і години,
А також роки, що лякають згодом нас:
Вони ідуть, як ті в строю солдати, –
Встигаєш тільки здійснювати лік
Та відмічати ювілейні дати
Й сором’язливо називати вік.
Є й інший вимір, де відсутні межі,
І зветься він любов’ю у душі
Бо лише їй не страшні років вежі
І лише їй присвячують вірші.
Твій ювілей – це лише повноліття
І, мабуть, частка спільного життя
Та половина від того століття,
Яке любов вам дала – на віка!
Твоя душа ще мліє від кохання,
Яке дарує рідний чоловік.
Тож хай шепоче ніжності до рання,
Оспівуючи твій квітучий вік.
Бо знаю, він закоханий у тебе
Тому любов Вам душі молодить
І може я скажу лише від себе:
Таке кохання може вічність жить!
Є кілька вимірів життя людини
Та головний із них – кохання час,
Який дарує мить, хвилини і години,
Та роки ті, що не лякають Вас!
19.08.2013 р.