Тоненьким пензликом малює хтось по склу
Узори білі
Легко і майстерно…
Хтось кутає у ковдру снігову
Поля й ліси
Та розсипає перла...
Ховає казку в білім рукаві
Мережива плете із завірюхи
Співає колискові,
Тихі сни
Як кошенята білі йдуть у руки
І посмішка торкнула уві сні
Пелюсткою замріяної рути
Мої уста,
Так рада я зимі
Вона мене лікує від отрути
Та гоїть біль осінньої пори…
Я знаю, зрозумієш мене ти