Ковтаю ночі червоні краплі,
Тече з очей хвиля моря.
Після сварки побиті кахлі,
Я вже не твоя, і вже не своя.
Уже не вірю, і вже не знаю...
Набридли цинічні твої знущання.
Потроху сили свої втрачаю,
Твої вчинки - вже не кохання.
Просякує тіло струнами болю,
Живу щодня, мов в царстві Аїда.
Так хочу випустить душу на волю,
Проте, боюсь, не залишиться й сліду.
Mary Ch. 29/11/2015