Моя душа, ув`язнена та скута...
Чи дехто бачить всю печаль її?
Як я страждаю, полум`ям окутий
В обіймах ночі, кому розповім?
Як би хтось бачив, як вона вмирає -
Останні подихи, молитви та пісні,
Про щастя те, яке вона жадає,
Ті мрії, котрі стерлись у пітьмі.
Хай Боже мі пробаче моє горе,
Моє страждання, пісню ту сумну, -
У ній весь я, і вітер в ній, і море..,
Але цей сум, то все, чим я живу.
Хай чують люди, хай вони заплачуть,
Бо доля в кожного терниста і важка...
І, може, пісню сю Господь мені пробаче,
Як я, спiваючи, набрав собі гріха.
Та як співаю, серце спочиває..
Хоч воно плаче, доля вже не зла.
І мрію знову, хай душа злітає,
Бо як же мало у житті добра...