Осінь прийде на землю цю знов,
І можливо забудуть все люди,
Те як кров тут лилася, й солдати вмирали.
Встигнуть онуки це все забути.
За вікном знову дощ,
І ти вже не повернешся додому,
Не обіймеш маму стареньку,
Не розділиш ти вже її втому.
Не заглянеш до друга у гості,
А він жде тебе, вірить, що зможеш.
Та тобі вже це байдуже, так?
Відпочити у кращому місці ти зможеш.
Молодим був хоробріше деяких тих,
Що сидять і сміються в екрани.
Ти хотів змінити цей світ,
Щоб у Біса згоріли всі плани.
Та тобі це вже байдуже, так?
Такий хоробрий, давно вже не з нами,
Ти не один такий, брате мій,
Пам'ять про вас не загине віками.