***

Евгений Липницкий Мирошниченко
Стільки зрадників у України
Звідки ж, суки, ви всі беретесь?
Все щурами по норах сиділи,
А тепер, що вже, не боїтесь?
Повилазило бидло на ззовні
Розкричалось, аж піна летить,
Все ганчір`ям маха триколорним,
А саме від натуги хрипить.
Покричіть, похрипіть, ще недовго
Ваш час відлік веде вже назад
Скоро вмиєтесь чорною кров`ю,
Поцілуєте чорта у зад…
І нікого ніщо не врятує
Будь ти мер, прокурор чи суддя,
Депутат, працівник, безробітний –
Ти є зрадник! І доля твоя:
Бути страченим, понести кару,
За убивства, за розбрат, війну,
За весь біль, що батьки відчували,
Коли клали дитину в труну.
За дитячу скалічену душу,
За той біль у очах, за той жаль,
Коли в ручці маленькій тремтячій
Блищить тата посмертна медаль…

© Євген Мірошниченко
06.12.2015р.