…твій суд – крик навіженого неба.
чи ж я сам загубився в юрбі думок?
отже осуд мого зізнання
всього на всього –
німий і порожній холод вчора,
аж ніяк не торкнеться душі…
стане битися інакше серце,
коли обійдуть нас хмари уяв
усі ті, що мучили болем,
дошкуляли підозрами розради,
і змагалися за нашу любов.
вони змінюють настрій днів…
то знову осінь дихає нами
і повертає на кволий шлях
безсонна ніч запитань…