Коли не вистачає так обіймів
І без пального нічим серце гріть,
До щастя кілька нескінченних дюймів,
Мені би пережить мороз зуміть.
Коли тепло все згасло всередИні,
І всі забрали по шматочку із нутра,
Я не скажу "бувай" людині,
Що адресат всіх витворів пера.
І як би не хотіла попрощатись
Ти всеодно прийдеш мене любить.
І мрії завтра не почнуть збувтись,
Бо я зуміла все тобі простить.
І відпустивши полум'я до пекла
Мене здолав мороз зими,
Завершилась війна запекла
Й не залишилось більше слова "ми".
І я програла, всіх зазнала втрат,
Не гордо, не прекрасно і велично.
Аби не було репарацій і розтрат
Благаю я життя вже звично.
Я не здалася. Це був просто крах.
І перша у житті моїм поразка.
Мене тепер завжди долає страх,
Що вже наівки загубилась казка.
Так дай мені тепла шматочок,
Бо ти згасив його в мені,
Того глінтвейну лиш глоточок,
Що буде гріть в холодні дні.
І вже забудь, якщо не покохаєш.
А як повЕрнешся, то знай,
Що гордість каже "ти не пробачаєш!"
А серце шепче спідтишка:
"Кохай..."