"О нескончаемы признания в Любви"
Светлана Водолей
http://www.stihi.ru/2015/11/28/11403
переклад на українську мову
Освідчувався знову. У цей час
тік шоколад. Ти злизував як стогін.
Слизький і нескінченний мій атлас,
лише один він заважав Любові.
А гудзики... Тут скільки перешкод!
Ще й блискавки зигзаг впинався в спину.
Вуста твої торкались знову щок.
Солодкий шепіт чула: — "Ти - єдина".
А далі - прокидається вулкан,
який за землетрусом так скучає.
Горить Вогонь, летить оксидіан*,
стікає лава пристрасті. Читаю —
біжать мурашки. Сам Шекспір гарчить,
як звір, згадаши про Отело в дії.
І тільки Нага* поглядом мовчить
озерна гладь, яка про Зустріч мріє.
О, дивний сон! Метелик, ніби я,
летить насолодитись до левкої...
А Ейфелева вежа промовля:
— Не йди! Бо ти знесилив від Любові.
-----
*оксидіан - вулканічне скло,
камінь з магічними властивостями
*Наг(и) - змієподібні міфічні істоти
==================
текст оригинала:
О, нескончаемы признания!* Как раз...
Тёк шоколад. Ты слизывал как стоны.
И нескончаемый скользящий мой атлас,
лишь он один мешал Любви. Препоны
застёжки строили по бёдрам на боку.
И молнии зигзаг вонзался в спину.
И тайн безумных сладкое ку-ку
шептало ушку "да" до середины...
А дальше - горизонта вал Огня,
тоскующего по землетрясению.
Когда обсидианово гремя,
стекает лава страсти! От прочтения -
бегут мурашки. Сам Шекспир рычит
как зверь, Отелло вспоминая на прощание.
И только взглядом Нага гладь молчит
озёрная, мечтая о Свидании.
Какой-то сон! Порхающая мысль
левкоями щекочет наслаждаясь.
И Эйфелем Париж сверкает... Длись!..
Не уходи, в Любви изнемогая!