Якось з батьком у неділю,
Ми зайшли в буфет.
Бачу, ходить по буфету
Якийсь п'яний шкет.
В моїх плечах - страшна сила,
Як у бугая,
А руками з арматури
Гну обіддя я.
Тут отой шмаркач підходить,
Батька тільки - блись!
Батько гепнувсь на підлогу,
І юшкою вмивсь.
Я до батька: - Встаньте, тату,
Витріть кров з лиця,
Так йому тепер не пройде
Витівка оця.
-Ах ти ж гад, - кажу йому я,
Що ж ти робиш це?
Подивись як ти знівечив
Батькові лице!
Спробуй вдарити іще раз
По його нутру,
Я твою погану пику
В пор-р-рошок зітру!
А воно мале, вертляве,
Знову батька -тиць.
Батько кілька раз крутнувся
І звалився ниць.
Зріст у мене два аршини,
Морда - просто жуть.
Кажу батьку: - Йдем додому,
Бо Вас тут уб'ють.
* * *
Мораль цієї баєчки сумна:
- Велика сила, та дурна.
09. 12. 2015 г.
17:00.