"Верба похила над водою..."
Верба похила над водою
Зелені коси розплела.
Я знову тихою ходою
Бреду до рідного села.
Місток. Човни і перші хати,
Стежина, граючись, веде.
Мені не треба поспішати,
Давно мене ніхто не жде.
Отут стояла наша хата,
Де верби стали молоді.
Мої маленькі ноженята
Тут часто бігали тоді...
Я тут родивсь. Оці тополі
Мене любили тут малим.
Я тут зростав на вільнім полі,
Зігрітий сонцем золотим.
Частенько тут блукав у житі,
Пташині слухав голоси.
Моєю мрією повиті,
Синіли там мої ліси.
Тут все моє. Мій гай замрійний,
І ця ріка, і ці сади.
І я, бурлака неспокійний,
Іще не раз прийду сюди.
Тут все моє. І тут я вдома,
Стежину кожну я впізнав,
Зростає радість, гасне втома,
Тут все моє. Я тут зростав.
---------------------------------
«Склонилась ива над водою…» И.Е.Коваленко
Склонилась ива над водою,
Зелёны косы расплела.
Я снова тихою стопою
Бреду до своего села.
Мосток. Вот лодочки и хаты,
Тропинка вьётся и ведёт,
А я и не спешу куда-то:
Давно меня никто не ждёт.
Вот здесь стояла наша хата,
Стояла верба, молода,
Здесь мои ноженьки когда-то
Так часто бегали тогда…
Я здесь родился. Тополями
Я в детстве нежно был любим.
Я рос меж вольными полями,
Согретый солнцем золотым.
Я часто здесь бродил по житу
И слушал птичьи голоса.
Моими мыслями покрыты,
Синели там мои леса.
Здесь всё моё. И бор нестройный,
И эта речка, цвет в садах.
И я – бурлак столь неспокойный –
Ещё не раз приду сюда.
Здесь всё моё. И здесь я дома,
Я знаю здесь любую весь.
Слабеет в радости истома.
Здесь всё моё. Я вырос здесь.
(10.12.2015)