Біля блочка, де мчиться поїзд
Неначе свічечка-свіча,
Щоб машиніст біди не скоїв,
Стоїть гарнесеньке дівча.
Так схоже на тонку берізку,
Стоїть і затаївши дух
Ласкаву шле привіт-усмішку,
Бо регулює воно рух.
Спідничка міні, ще новенька,
Вона в ній ходить залюбки.
Немов карасики живенькі
Під светром стрибають цицьки.
А із віконця електрички -
Юнак, мов в полум'ї згора,
Бо з-під короткої спіднички
Стрункі дві ніжки визира.
І його очі, мов заклякли
Красу угледівши таку:
- Сосочки ніжнії набрякли
Неначе пуп'янки бузку.
В очах від цього - темні кола,
В думках за нею він біжить.
Та дарма суше собі голову,
Бо все промчало в одну мить.