І бджоли-теслярі, і бджоли-карпатянки, джмелі та оси
несуть до гнізд нектар, сироп, розбиті груші, поцуплене варення, джем:
як ті вкраїнці, що кругле котять, а пласке волочать - усе додому,
до рідної хатини. Ще й змалечку навчають: "Дивися, сину,
не проґав, як побіжать сусіди тягнути з річки скарб,
що його повінь звідкись принесла!"
Та то таке. Тут говори не говори. Нема на теє ради.
В Британії ще років двісті
і не таке чинили добрі люде. Але ж як вилюднили, бач!
Пробач мені, мій добрий Друже_Боже,
що бачу інколи лихе оте,
що на кабелки сіло перехожим: далеким і близьким.
Марно то справа словом міняти світ,
коли воно сухе,
як почерствілий житній хліб
і ялове_позбавлене_любові.
А треба діяти: вчинять діжу, місити глину,
варити мед і варенуху.
І надихатися солодким світлом,
що струменить нізвідки,
наповнює клітини мозку,
як щільники
і випромінюється тілом
всім.
Амінь!
Це - справді Благодатна Сила.
© Copyright: Валентин Лученко, 2015