ВСЕСВІТУ
Тепло землі візьму у руки,
Диханням Всесвіту нап’юсь,
Любов і віру рясним друком
Розсію й Богу помолюсь.
Легесенько, немов метелик
В блакитне Небо піднімусь,
Весняним дощиком веселим,
Янтарним світом розіллюсь.
Побачу всю красу природи,
Вкарбую в літери свій час,
Розвію вітром правди оду,
Що заповів мені Тарас.
І вкину зернятко елітне,
Щоб проросло на радість всім…
Моя любов – Всесвітня квітка,
Будуй новий Єрусалим.
Хоч недосяжний шлях у злеті
В кипучім гарті, у бою,
Я закликаю всю планету
Читати проповідь мою.
Як реквієм всесвітньо, пружно
Пишу розписку на життя,
Земля Всевишнього, ми друзі
Будуймо нове майбуття.
Всесвітня квітка, Ти чудова!
В любові гріються серця.
Так хочу, щоб здійснилось Слово
Планети вічного Творця.
11 травня 2014р День Материнства
БІЛЬ І ТРАГЕДІЇ НОВОГО ВІКУ
Зростають хлоп’ята, ще плечі дитячі,
Їх душі тривожить епоха страшна,
А мамині очі в сльозах гірко плачуть
Жевріє на Сході проклята війна.
О, днино гаряча у пору квітучу,
Янтарні ліси, золотаві поля,
Шепочуть вітри мелодійно-могуче,
О, Небо блакитне, родюча Земля!
Природа розщедрилась в ласці й любові:
В садах переповнений фруктовий сік,
Жита і пшениці в ряснім колоскові,
Який же чудовий і радісний вік!
Синіють волошки, біліють ромашки,
О, люди, погляньте на Божу красу!
На кожному дереві чути спів пташки,
Концерти безплатні, які ж голоси!?
Погляньте на річку, як лебеді милі
Клекочуть в любові, про щось гомонять
На мові своїй, а їм лілії білі
Всміхаються в пахощах…О, благодать!
Навіщо війна? Україна в розбої –
Донецьк і Луганськ – димне поле руде…
Розбите усе, гріх великий хто скоїв?
У сутужі порохнім мати іде…
О, синку! Моя недоросла дитино,
А сива зозуля на дубі кує…
Літа…а кому це? Несходжена днино
У громі пекельнім жалю додаєш?
Синок мій на цвинтарі, я у розпуці,
Не треба, зозулько, кувати мені,
Я хочу до сина, бо жити в розлуці
Це каторга, мабуть страшніша війни…
6 липня 2015р.
БІЛЬ І ТРАГЕДІЇ НОВОГО ВІКУ
Зростають хлоп’ята, ще плечі дитячі,
Їх душі тривожить епоха страшна,
А мамині очі в сльозах гірко плачуть
Жевріє на Сході проклята війна.
О, днино гаряча у пору квітучу,
Янтарні ліси, золотаві поля,
Шепочуть вітри мелодійно-могуче,
О, Небо блакитне, родюча Земля!
Природа розщедрилась в ласці й любові:
В садах переповнений фруктовий сік,
Жита і пшениці в ряснім колоскові,
Який же чудовий і радісний вік!
Синіють волошки, біліють ромашки,
О, люди, погляньте на Божу красу!
На кожному дереві чути спів пташки,
Концерти безплатні, які ж голоси!?
Погляньте на річку, як лебеді милі
Клекочуть в любові, про щось гомонять
На мові своїй, а їм лілії білі
Всміхаються в пахощах…О, благодать!
Навіщо війна? Україна в розбої –
Донецьк і Луганськ – димне поле руде…
Розбите усе, гріх великий хто скоїв?
У сутужі порохнім мати іде…
О, синку! Моя недоросла дитино,
А сива зозуля на дубі кує…
Літа…а кому це? Несходжена днино
У громі пекельнім жалю додаєш?
Синок мій на цвинтарі, я у розпуці,
Не треба, зозулько, кувати мені,
Я хочу до сина, бо жити в розлуці
Це каторга, мабуть страшніша війни…
6 липня 2015 р.
А ДЛЯ ЧОГО, БРАТТЯ, ЖИВЕМО НА СВІТІ
Роздивляюсь, браття, на Всесвітнє поле,
Навкруги багаття, різнобарвний колір.
А чого ще треба, нинішній людині?
Розмовляю з небом в вільній Україні.
Наливайся зростом чудний чоловіче,
На землі ми гості, небо в час покличе
Кожного на прощу, за борги – розплата,
За знищене серце свого сина й брата.
Чого ж тобі треба? Бери із собою,
Розплатись на небі гіркою сльозою,
А чи допоможе небесна сторожа?
За убиту совість, за діла ворожі.
Чого тобі треба, грішна, ти, людино?
Сам поглянеш з неба на свою родину.
Що ж ти побажаєш злій своїй дитині,
Ти навчив вбивати брата в Україні.
Не спадають сльози із очей у сина,
Ллється кров, як річка в вільній Україні…
Без любові тяжко жити в розмаїті,
То ж для чого, брате, існувати в світі?
31 серпня 2014р.
В ВІЙНУ НЕ ГРАЙТЕСЬ БЕЗПРИЧИННО
Літописання пишуть мудреці
В бурштинову годину самоцвітом,
Це зодіак запланував митців
Щоб Божий дар розвіявся по світу.
Відчути клекіт Неба і Землі,
Розкрити всі глибини і скарбниці…
І донести народу на крилі
Для вічності сучасні таємниці.
Два кольори в двобоїщі сумні –
Червоний-чорний, в зойках, у риданні!
Мільйони ран сьогодні, що за дні,
Куди любов поділась і кохання?
А щебет немовляти ще не зник,
Народжується кожний день в тривозі
У димних селах і містах наш вік,
В революційнім, братськім передгроззі.
І спить у ліжку сирота синок
І відчуває материнську ласку,
А татко на війні держить курок
Вбиває свого брата, як у казці.
Ти краще добру славу прибавляй,
Життя людини кожної безцінне…
О, двадцять перший вік, не убивай!
Не грайся у війну так безпричинно…
7 вересня 2014р.
НЕ МЕРТВИЙ, МАМО, Я ЖИВИЙ!
Солдат спить, синочок, заплющені очі
Лежить у труні, а сказати щось хоче,
Матуся до сина свого припадає
Здається живий він, душа покидає…
А тіло німіє, холодне обличчя
Відходить душа і летить в віковіччя,
Матуся узором синочка вкриває,
У чорнім вбранні наречена ридає.
І серденько рветься навпіл у обох,
І Ангели плачуть, і бачить все Бог.
Вмить зорі погасли, ранкові Стожари,
А Землю покрили невидимі хмари…
Не мертвий Я, мамо, бо все відчуваю
Руками своїми я вас обнімаю,
От тільки не в змозі з грудей їх підняти,
Не можу обом вам і слово сказати…
Я, мамо, дитина, співай колисанку,
Немов соловейко співає із ранку…
Війна розпроклята, я син України
Боровся за вас, сам не вмер… Я загинув…
Душа в Небесах, у Землі мій покой,
Бо Я України-Матусі герой!
Боролись на Сході сини України
Життя віддали у нестерпну годину.
Не вмерли, загинули вічні герої,
А серце матусине хто заспокоїть?..
28 січня 2015р.
БУДЬ ЩАСЛИВА УКРАЇНО
Лунає крик, палає Схід
В цивілізовану годину,
По Україні грізний хід,
А Захід риється в бурштину.
Це встала доля чи жнива
В останній час , чи «Одкровення»?
Моя Вкраїно грозова!
Кому прийшло таке натхнення?
Твоє дихання і краса
Забруднена в кипучім гарті
Чи біла й чорна полоса
Лягла на українську карту?
В бою загинули за що?
Сини найкращі України,
Війна між братцями на що?
Хто ж багатіє на бурштині?
Невже бурштинова доба
Зігріє душу полум’яну
Печать на смерть, де боротьба
Іде…там кров й глибокі рани…
Там, де шахтарський терикон
І антрацитова дорога
Вкарбую з літер свій закон
Ой люди, помоліться Богу!
Покайтеся за рідну кров
Бо нещасливі будуть діти…
А щастя, то свята любов
А як без неї в світі жити?!
22 липня 2015р.