Коли в Дунеї граю на скрипці я
Танцює народ як хвиля морська,
Мій кузен – священик з Кілварна,
Мій брат – священик із Мохараба.
Нехай же моляться кожен день,
Хоча не гірше це вмію я,
Я читаю лише книгу пісень,
Що купив у Слайго погожого дня.
Колись прийдемо всі, як прийде час
До Петра й воріт, де райський мед,
Петро привітає трьох усіх нас
Та мене пропустить вперед.
Тому, що радісний праведник,
Бо прийшов він не в час гіркий,
Бо веселі цінують скрипку,
Бо танець – він теж святий.
І мене побачивши натовп
На майдані де раю ріка
Загукає: «Скрипаль із Дунея!»
Затанцює як хвиля морська!