Стомовні, стодзвінні і стоязикі
Вірші пишу я для вас сонцеликі.
Нехай полетять вони вихором зграйним,
Хай віє від них теплом сонцедайним.
Вірші, це бджоли, вірші, це квіти,
Вірші - поезія, вірші, це діти.
Вірші, це пломінь, вірші, це сльози,
Вірші, це сміх і по шкірі морози.
Вірші, це плач, що зозуля кує,
Вірші, що було, що буде, що є.
Вірші, то ніжнії струни гітари,
Вірші - кохання, вірші, то чари.
Вірші, то буря, вірші, то грім,
Вірші сім'я то, і радісний дім.
Вірші, це чистий як сльози ефір,
Вірші, то музика в тисячу лір.
Вітші, це правда, вірші, це мова,
Мова чарівна, мова чудова.
Вірші, це слово поета живе,
Вітші, це слово поета нове.
Вірші, то шепіт легкий комиша,
Вірші, це плаче поета душа.
Вірші - ромашки посіяні вряд,
Вірші, це пригоршні стиглих зернят.
І хай полетять вони з палким привітом,
Розсіявшись зернями, ген по-над світом.
Хай плачуть, сміються, хай долю кують,
І хай по між вас, мої діти живуть!
14. 12. 2015 р.
15:30.