Еленка.Чекаю
Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію.
***
Еленка. Жду. Пер. Д. Рухам
Жду. А услышишь?
Времени свеча.
Печальны сны на грустном подоконье.
Былой огарок, тени тормоша,
Нашёл приют заплаканных ладоней.
За окнами ноябрьская слеза
Упорно разрисовывает лужи.
Всё то же. Пара осеней назад.
Дожди... Дожди ознобного бездушья.
Что им за дело: Таю ли свечой,
И сплю ли, одиночеством шальная!
Пока в глазах есть отблеск небольшой,
Жду, слышишь?
Как я без тебя, не знаю.
15.12.2015
Далия Рухам
© Даллия Рухам
Мой блог:
© Еленка
Еленка: http://my.mail.ru/community/zadumka/024D7BEC0A2A1E86.html