Заховалося Сонце за Лісом,
Закотилось жаринкою в ніч…
Зимні сутінки-сіра завіса
Затулили Божественну піч…
Все однакове: сіре і темне –
Обрій, Небо, Вода і Земля…
Час непевності, сумнівів – древнє
Волгле, сіре, сліпе відчуття…
Невідоме у місиві сірім –
Не страшне, не масне, не гидке…
Сірі сутінки ясність накрили,
Але видиво це – нетривке…
Ковзне місяць на Небо і зорі
Мерехтітимуть радо згори…
Морозець у повітрі прозорім…
І спокійні Зимові сніги…
10.12.2015