Батько Іван був майстром,
Будував і грав, співав,
Деревиною користувавсь і алюбастром
І гармонії ремонтував.
Грав на скрипці і на гармошці,
І на бубні вибивав,
В"язав корзини, солив яблука в бочці
І про нас не забував.
Випилював нам автомати,
Пістолети і кораблі,
Математику не давав забувати
Й дубові робив до драбин щаблі.
Візок змайстрував уміло,
Міг везти до півтонни зерна,
Півсела в нього цей візок просило,
Бо із транспортом скрута в колгоспі була.
Зробив воза із дядьком Михайлом,
Задивлялись на нього усі.
Хід у воза був легким і плавним,
Прокататись жадали малі і старі.
А ще батько був жонглером,
Міг стола тримати на лобі,
І в бондарстві не був піонером,
Майстрував діжки і бочки по моді.
Робив граблі, топорища й сани,
В"язав коробки, солом"яники й кошики.
А ще з мамою хазяйство велике мали
І в колгоспі заробляли якісь там грошики.
Пив горілку по поводу,
Кожна чарка була єдіной.
Одну погану мав моду:
Спувати людей чарчиною.
Будували з батьком хати,
Маючи сокиру, долото, шнур і метр.
Скільки здоров"я треба було мати,
Щоб побудувати хат не один кілометр!
(побудували 40 хат).
Пам"яті батька присвячується. 09.06.2012 року