Василь Симоненко
Лягла на всьому вечірня втома.
Палає місто, мов дивний храм.
І розтинають ніч невагому
Квадратні очі віконних рам.
Ці чари ночі такі знайомі —
Усі підвладні, покірні вам.
О, скільки вікон у кожнім домі!
Там заплітають життя тенета,
Там люди б'ються з останніх сил,
Там так знадливо звучать монети
І рве легені отруйний пил.
Там гинуть вчені, митці, поети
Але… й виходять вони звідтіль.
Перевод
Лежит на всем вечернее томленье,
Как дивный храм пылает град
Ночь рассекают невесомо
Очи квадратные оконных рам.
Ночей очарованье так знакомо,
Все покоряются покорно вам.
О! Сколько окон в каждом доме!
А там, за ними, — идилий, драм!
Там жизнь сплетает сеть секретов,
Там бьются люди из последних сил,
Там соблазнительно звучат монеты,
Рвет легкие, отравы яд вкусив.
И умирают там ученые, художники, поэты,
Но... и выходят c града, талантом покорив.