Дзвiн самотнiй кохання
Пролунав на зорі.
Віє туга прощання
По землі. По землі.
І сріблясті сніжинки,
Наче крихти душі...
Три останні хвилини...
- Не спіши.
- Не спіши.
Очі канули в очі -
Не лишилось сліда.
Сивий плакальник ночі
Все рида та рида.
Два розірваних шляхи...
Дві кривавих сльози...
Думи кружать, мов птахи...
- Назавжди?
- Назавжди.
Невідлунне кохання
Гріє двох крізь роки.
Є небесне вінчання:
- Тільки я?
- Тільки ти.