Зорі. Блискають зорі...
Їх світле буття простеж
З-за кованих грат неволі
Власно обраних меж.
Думу, скорботну думу
Колишемо вдвох одну,
А чуємо лише лУну
Чарівних подихів сну.
В серці, волає в серці
Вічний вогонь зорі...
Мабуть до самої смерті
Стогнатимем на землі.