Торкаючись знайомої руки,
Вдивляючись у надто милі очі,
На мить ти думаєш: це назавжди,
Та часу тільки до приходу ночі.
Ти дивишся у океан краси,
І стільки всього хочеться сказати.
Губами притулившись до руки,
Продовжуєш стояти і мовчати.
На, ледь помітний, прояв посмішки,
Ледь сильно зближуєш її з собою.
Ти чуєш подих пристрасний, тонкий:
Вона у твій полон здалась, без бою.
Зірвавши поцілунок з теплих вуст,
Прижалась міцно, впившись прямо в серце.
Цю мить з небес вам вже не повернуть,
Цю мить, коли ви покохали вперше.