://www.stihi.ru/2003/12/23-939
За душею – душа, на душі – ні душі.
Та вітчизна пече незагоєна.
І до мами на кухню зовуть біляші,
Чай, варення смачне зі смородини.
А іще голубці незрівнянні її
Бо ж пісний смак місцевого лехема.
Обдурили: що предки мої ковалі
З перекАзів Шолома Алейхема.
За столом там пісні, як душа - на межі!
Фроста, Одена… забуду від нині,
За душею – душа, на душі – ні душі,
Це… увесь зАлишок від батьківщини.