Мені буває сумно просто так,
Без видимих на те причин чи дії...
Цей сум на серці залишає знак,
Який періодично часом ниє.
Мені буває сумно і тоді
Себе до купи скласти я не можу...
Серед обставин різних та подій
Душа шукає простір думки Божий.
Мені буває сумно, та на мить
У роздумах своїх я зупинилась...
А може не дарма той сум бринить,
І я на досвід цей не так дивилась?..
Він є, бо я живу ще на землі
Забрудненій гріховною проказой.
Не раз мій дух від бруду того млів
І відчував не раз у тім відразу.
І зморюєшся бачить "безпредєл",
І чути те від чого вуха "в'януть".
Пил падає на мене з усіх стель
І знов на серце хмари суму тягне.
Здавалося прийшов він просто так,
У двері без запрошення постукав,
А я без боротьби сказала: "Так!.."
Та й віддала свій дух у його руки.
Якщо сум ради Бога, то душа
Очищення прискіпливе проходить,
Себе до Неба вірой наближа
Долаючи науки чистой сходи.
Дай сумувати, Боже, так завжди,
Щоб потім радість піднесла на крилах,
Щоб в стані тім не йшла я "в нікуди",
А стежками Твоїми лиш ходила.