Зимова казка

Валентина Коц
Сріблом засипане небо
Хмари закрили важкі,
Знову дарунок від Тебе
Сипле на наші стежки.

Біле, пухнасте, прекрасне,
Подих тамую я свій...
Як же приходить все вчасно
В рік нам призначений Твій.

Світ увесь вдягнений в шати –
Казка яскрава жива
Знову заходить до хати
На пори року правах.

Подих з дитинства легеньким
Злинув на нас вітерцем.
Тьохнуло серце тихенько
Диво побачив оце.

Дякую, Боже мій, щиро,
Милість Твоя над усім,
Ти надихаєш нас миром
Серед казковості зим.