***********************************************
“Громадо, в бій ставай!
До лав, батьки й сини!
Рушай! Рушай!
Хай чорна кров напоїть борозни!”
“Марсельєза”, гімн французьких революціонерів.
***********************************************
Як часто в історії людства шлях до кимось авторитетно проголошених нових привабливих ідеалів пролягав через біди та нещастя величезної кількості інших людей та цілих народів... І річ далеко не тільки про тих, хто сам свідомо прагнув у будь що зруйнувати до нього втановлену суспільно-політичну систему або тих з ідейних консерваторів, хто їм активно у цьому протистояв, приймаючи безпосередню участь у відповідних драматичних історичних подіях. Можна бачити, що в результаті такого запеклого протистояння між активними творцями історії, якраз найбільш чомусь страждають ті, хто не мав і не міг мати безпосереднього відношення а ні до ініціювання, а ні до завпровадження змін в існуючу систему суспільних відносин: діти, жінки, літні люди, рядові службовці та інші. Напевне, одним з таких найяскравіших історичних прикладів були події, повязані з Великою Французькою революцією, про які йтиметься в цьому творі. Здавалося б, всі ті історичні факти вже добре вивчені та детально обговорені істориками, але після того, як мені довелося самій ознайомитися з ними, мене глибоко вразило море абсолютно невинної людської крові, пролитої в прагненні французької нації до таких світлих ідеалів як свобода, рівність та братство... Чи вся та людська кров насправді вже була такою «чорною» та «нечистою», як про те співають у «Марсельєзі», і чи може взагалі бути виправдене її пролиття ? - питання звісно риторичні, зміст яких можна узагальнити влучним афористичним висловом видатного французького письменника Анатоля Франса: «Безумством революції було бажання встановити доброчесність на землі. Коли хочуть зробити людей добрими, мудрими, вільними, стриманими, великодушними, то неминуче приходять до бажання перебити їх усіх»…
читати далі: Частина перша. Пролог.
http://www.stihi.ru/2015/11/21/5344