(Низка неканонічних танка)
* * *
Я пив цей туман.
Та він занадто п’янкий.
Осад прогірклий
На денці чаші Землі
Білого трунку суму…
* * *
Старий сад. Зима.
Я в’язень очікування –
Коли ж зацвітуть
Дерева мрій моїх
Вишні моєї журби…
* * *
Кожен світ несправжній –
І світ буття нашого,
і світ снів…
Шлях до буття істинного
Годі шукати...
* * *
Всі вершники блукають
Особливо білі
Вони не мають компаса
А зорі затьмарені хмарами…
Стукіт копит.
* * *
Годинник міряє вічність.
Кавалками час спадає
У наш квантований простір.
Ми волоцюги вічні
Годинник як якір спиняє нас…
(Ніби танка. Але зовсім не за правилами. Ну зовсім не канонічно... Даруйте. Світлина автора віршів.)