МНЕ НА ПЛЕЧО СЕГОДНЯ СЕЛА СТРЕКОЗА... (Сергей Вольф, http://www.stihi.ru/2015/12/19/6)
Мне на плечо сегодня села стрекоза,
Я на нее глядел, должно быть, с полчаса,
И полчаса – она глядела на меня,
Тихонько лапками суча и семеня.
Я с ней по Невскому прошел, зашел в кафе,
Оттуда вышел я немного подшофе,
Она не бросила меня, помилуй бог,
Глядела пристально, сменив лишь позу ног.
Нечто невнятное влекло ее ко мне,
Должно быть, что-то, привнесенное извне,
Какой-то запах, или спектр волновой,
Или сиянье над моею головой.
Я дал конфету ей – смутилась, не взяла,
Ее четыре полупризрачных крыла,
Обозначая благодарность и отказ,
Качнулись медленно и робко пару раз.
Что делать с нею? Отнести ее домой?
Но, вероятно, это ей решать самой.
Просить меня оставить? Но она
Как бы отсутствует, в себя погружена.
Да, способ есть простой прогнать ее с плеча:
Им повести слегка и вздрогнуть сгоряча,
Но вдруг я так необходим ей, что она
Подобным жестом будет сверхпотрясена?
...Сиди, убогая! Войди со мной в метро,
Проедь бесплатно, улыбнувшись мне хитро,
Кати на дачу ты со мною, или в бар,
В немой взаимности – мы лучшая из пар,
Когда расстаться нам – решишь ты все сама,
Быть может, нас с тобою разлучит зима
Или внезапное решение,
Тогда
Рубашку скину я, быть может – навсегда.
НА ЦЕ ПЛЕЧЕ СЬОГОДНІ СІЛА СТРЕКОЗА... (вільний переклад П.Голубкова)
На це плече сьогодні сіла стрекоза,
Дивився в очі їй з годину (чи позА?),
Й вона на мене (хоч на мене чи?),
Тихенько сукаючи та дрібочучи.
З нею по Невському пройшов, зайшов в кафе,
А звідти вийшов я вже трохи підшофе,
Вона не кинула мене, помилуй бог,
Дивилась пильно, лише вбік зробивши крок.
Щось невиразне її вабило в мені,
А може бути, щось, привнесене ззовні,
Якийсь там запах, або спектр хвильовий,
Чи німб навкруг моєї голови.
Цукерку дав - зніяковіла, не взяла,
Її чотири напівпризрачних крила,
Наче позначивши відмову напоказ,
Тільки хитнулися повільно раз, ще раз.
Ну що робити? В дім її віднести свій?
Але вирішувати, певно ж, їй самій.
Мене залишити просити? Та ж вона
Як би відсутня тут, в себе занурена.
Її прогнати спосіб є простий з плеча:
Повести їм, або здригнутися хоча б,
А раптом я так необхідний, що вона
Подібним жестом буде приголомшена?
... Сиди, убога! Їдь зі мною у метро,
Так, безкоштовно, посміхнись мені хитро,
Коти зі мною ти на дачу, або в бар,
В німій взаємності бо ми - найкраща з пар,
Як розлучитися нам - вирішиш сама,
Розлучить нас з тобою, може, вже зима,
Або раптове рішення, Тоді
Сорочку скину я, можливо - назавжди.