На
http://www.stihi.ru/2015/09/13/8291
Чарівна ти, мов осінь щира,
Тумани манять вдалечінь
Кохаю до тремтіння шкіри,
Ізнов вуаль свою відкинь!
Тебе в обіймах я сховаю
До серця близенько свого.
Душа умить зробилась Травнем
Й не зрозуміло від чого?
Узяла осінь під заставу,
І швидко борг поверне вбік
Сум листя, що іще втрачає,
Щоб хоч єдиний раз я зміг
Тебе в останній вечір ліпший,
Жовтневий, в золоті прикрас
Поцілувати, в сяйві свічок,
Даруючі обручки час.