Чогось не розумію майбуть я.
Незгода з плідними і чинними словами.
Де кров лягає,- буде нічия.
Де смерть,-нещастя буде завше з нами.
Не зрозуміла мені грізна лють...
Були недавно,наче рідні люди...
Ну а тепер? Зуміють? Віднайдуть?
А чи щасливі поряд також будуть?
Тут щось не так і згода не цвіте.
І злагоди,майбуть не вистачає.
А я надіюся,надіюся,про те...
Що час незгоди,часом поламає.
(Понкратова.О.В.)