Натхнення тут:
http://www.stihi.ru/2015/12/20/6507
Плачу, плачу, як не бачу
Доню нашу, сина...
Весь свій вік життя батрачу
На рідну країну,
Все віддав і дні, і роки,
Старість залишилась.
Ось питаю Бога: -Доки?
Доля ж забарилась.
Чи на небі не пускають,
Щоб поталанило,
Бо трембіти сумно грають,
Наче на могилу...
Хтось заплаче, хтось сміється,
Наче дуже радий,
Душам дзуська дістається,
Ще погані вади.
Не хотів би жити з кров'ю
На своїх долонях ,
Попросив Христа з Любов'ю,
Та плаче ікона...
Сльози в Бога...Як же страшно
За дітей, їх долю.
Бо біда завжди невчасно...
Дивлюсь на долоні,
Загрубіли наче камінь,
А життя триває,
Як що боженька не знає,
Що ж нас всіх чекає?
П.В.М. 21.12.2015г.