Я поруч з тобою, берізко, стою
Мов сестри – біліють вже скроні
І раптом. І раптом побачу сльозу,
Гарячу сльозу на долоні.
Ти плачеш, берізка, чомусь навесні.
Прийду я и спрагу вгамую,
Але вже не буду такою. Ні, ні.
Бо доля згубила мене молодую.
Бо серце своє я вже їй віддала
Ті щастечко десь заблукало.
Тому обіймаю берізки гілля,
Що спільного в нас вже замало.
16.09.2004р.