Вперше мовою

Я повинна написати вірша мовою... Втома стала моїм прізвиськом, ім'ям. Я хочу здобути знову ґрунт, з основою. Я не вірю жодним обіцянкам і словам. Мені прикро, що навколо стільки злості. Люди втратили уміння розуміти. Все полощуть брудну білизнУ, перемивають кості. Тількі сіре людство. Крах. Ніде ступити. Я не вірю жодному, я втратила спроможніть бути відданою, доброю, чутливою. Я навіки загубила сон і осторожність. А колись  –  була чарівною, звабливою. Моє серце ледве-ледве б'ється. Ця війна розставила все по місцям. Мене з кожним днем все менше, і здається, я втрачаю віру в себе, до кінця. А минуле мене більше не тривожить. Зовсім скоро я навік покину ці края. Все, що було – на замок, я справді зможу в січні заявити:  «Ну привіт. Це. Нова. Я».