«Те, кого трудно забыть...»
(Исикава Такубоку)
Фонарь и осень -
Вот все, что осталось в темноте:
Листья-паруса корабля бытия:
Такие же желтые,
Как страницы наших летописей,
Рвет сильный ветер -
Холодный, как откровение,
Как ледяные осколки
Моих ненужных воспоминаний
(Никому)
(Листья липы).
Этот островок беспокойства
Это кусок истины
(Плыву сквозь тьму),
Туда - где холодно.
Все, что осталось мне:
Только
Фонарь и осень -
Пятно желтого света
Среди тьмы
И тени тех, кого трудно забыть...
Все, що лишилось
Артур Грей Эсквайр
«Ті, кого важко забути...»
(Ісікава Такубоку)
Ліхтар та осінь -
Ось все, що лишилося в темряві:
Листя-вітрила корабля буття:
Такі ж жовті,
Як сторінки наших літописів,
Шматує шалений вітер -
Холодний як одкровення,
Як крижані скалки
Моїх непотрібних спогадів
(Нікому)
(Листя липи).
Цей острівець неспокою
Чи то кавалок істини
(Пливу крізь пітьму),
Туди - де холодно.
Все, що лишилось мені:
Тільки
Ліхтар і осінь -
Пляма світла жовтого
Серед пітьми
І тіні тих, кого важко забути...