А як же так все трапилось, немає вороття
Тепер здається маревом усе моє життя
Як я любив лише у сні тебе до забуття.
Тепер мені ти не дзвони моя любов сміття.
Сама лети і не чекай, тобі я не вклонюсь.
Знайди ти свій прекрасний рай, а я тут залишусь.
А серце просить спокою і холодно душі.
І згасне зірка тяжкою Сльозою на щоці.
Зірве струну печаль моя і кине у вікно
Між нами є стіна твоя, а серцю все одно
Не розказати вже тобі всю правду про любов.
Коли тебе побачу я скажи мені ти, знов
Тепер не треба пафосу, не треба каяття
Не викладу на публіку свої я почуття
Не вартий я тебе пробач, тому благаю я - не плач.
Нікому не скажу чому так сильно я тебе люблю