***
Місячне сяйво кружляє,
Рідні стежки висвітляє
Наче в садочку хатинку,
Божого світу дитинку.
Зойкнула хвіртка тоненько,
Входжу до двору тихенько.
Нишком загляну в віконце,
Що й серед ночі, як сонце.
Сльози мої сестри витруть,
Втіхою серце заграє,
Мама стрічать мене вийдуть
З хати, неначе із раю.
Засяють по-рідному очі,
І радісно стане в кутках
І спогади аж до півночі,
Розквітнуть на милих устах.
Рідна, прости за все, мамо
Стримать несила роки,
Завжди в турботі за нами
Сива голівка й думки.
Рідна, прости, дітей мамо,
Що розлетілись голубки,
Звили гніздечка де- знамо,
Долею стали розлуки.
Рідна, прости за все, мамо,
Бо непрощенному муки…
***