***

Я дивлюся спонтанно у очі,
і ховаю спонтанно свої.
Я твоїми долонями хочу
врятуватись і знову тонути на дні.

Я милуюсь твоїми устами,
а свої в мить ховаю кудись,
бо руками твоїми вмиваюсь
а те серце схиляється вниз.

Я рахую хвилиночки тону,
різні запахи, смішки твої.
Переходячи з рідної мови,
на раптові обіцянки й сни.

Як це мило любити, зізнаюсь.
Щоб не було зі мною чи з кимось іще,
а чого ж іще я не маю?
Це, напевне, в долонях тебе.